Названия наркотиков Адыгейск ГАШИШ КОКАИН Alpha PVP Мефедрон

Братухи, вирубайте! Давайте цепляться за плюшки, яких тут завались! На пару з корешами я став героєм неймовірного пригода, і хочу з вами поділитися цим вживу. Моя історія, братця, запам'ятай, це бомба! Таке трапляється не кожен день.

Ось все як почалося. Я вже кілька років заїжджаю на справжню хімію і завжди на голові були якісь закладки. А ще у мене свій секретний бізнес, гидропоника натирає гаманці зеленим бур'яном. Так от, раз я жартував з головою найкрутішої братви, він порадив покурити ракету, а якщо хочеш чище, то добав опіуму. І, звичайно же, я послухав його слова.

Маєш ракету в руках - пацан, ти на вищому рівні! Кайфуєш на повну катушку. Аж от-от здибаєш по світу в марочці, яку сам відросиш. З'їжджаю в джунглі, аж там картина - льоскот, по всіх боках накладені вдомаї. Нікуди дітися, фонячити сенсей та різати леся - свято розпочинається!

Від пристрасного косяку не могло бути кращого. У такому розмаїтті пацани можуть доходити до самого судового засідання. Серйозно! Модний світ курить "гудки" з розумом. Пам'ятаю, як раз коли закурили ракету за рахунок неонової моди, а вони прилітають, та самі не в курсі чим нюхають - аж тиць пролетив, нажерся лямаків. Закарпатські наркотики знімають блокаду з розуму, браття!

Залишилось намати закладки та почекати мінера, щоб запросити його до себе. Це - агент, що роздає з'їдену атмосферу, фармацевт у своєму розумінні. І ось він з'явився. На прогулюванні, на футбольному полі. Я помітив його по одязі, взагалі, він схожий на кіиіборга. Він був такий важкий в одязі, що знятися з нього найнормальніше було, якісь дві години у ночі. Ще нікому в моїй компанії не вдалося змусити його зняти халат. Ми просто знайшли спосіб обгрунтувати те, що його невчасне поводження - це не привілейованість, це абсолютно нормально. І пам'ятайте - якщо ви хочете засвоїти фірмовий стиль, забудьте про протиріччя.

На наступний день ми поїхали на футбол з братвою. Ми зустрілись біля стадіону, всі одягнуті у нові балаклави і футболки нашої банди. Було велике свято: тисячі фанатів, гучні пісні, червоні запальники і банери. Ми були гордими представниками своєї компанії, завжди модні та круті. Проходження коксика по трибунам було нашим ритуалом, аплодисментами і вигуками наші фанати відзначали наше віддання. Ми знали, що це було варто.

Перегляд матчу був захоплюючим. Ми кричали, підтримували нашу команду, вигукували лозунги. Марка з нами, а мій закладки надійно працював. Ми створювали атмосферу вогню і ейфорії, кожна наша ракета розсікала небо, сповнена гарячих співчуттів. Я відчував себе частиною чогось більшого, щось, що поєднало нас. І навіть коли наша команда програла, ми не покинули поле розчаровані. Ми були щасливі, що могли бути тут, разом, підтримуючи свою команду і нашу дружбу.

І ось настав час розходитися. Ми вирішили закинути в гарячих спину закладку, щоб продовжити свою ейфорію. Марка і коксик наше все! Відпочинути і повернутися у свій сірий реальність? Ніколи! Ми були наркоманами, і це наш спосіб життя. Ми знали, що завжди будемо шукати нові пригоди, витрачати гроші на наші улюблені речовини, ризикувати і веселитися, незважаючи на всі негаразди і проблеми. Ми були вільними душами, і ніякі обставини не могли змусити нас змінити наше бачення світу і нашої реальності.

Таке, чуваки, сталося зі мною. Моя незабутня подорож на футбол з братвою, зовсім іншим і спеціальним способом насолоджуватися життям. І тепер я знаю, що нічого не може зіпсувати цей момент. Ми вирішили, що наша банд

Окси, мэн, опять одна из тех ночей, когда закладки и отходняк заставляют меня потеть. План на сегодня — сделать кропаль, чтобы снять эту чертову головную боль, а потом заняться уборкой в своей транке квартире. Не легко, но надо же как-то выкручиваться в этой поганой жизни, которую я сам себе создал.

Вчера через нос вмазался с ТГК. Не особо понимаю, что за хрень, но знакомый из гопоты сказал, что это прикол. Ну, думаю, попробую. Действительно, охрененный опийчик, ребята. Весь мир словно превращается в калейдоскоп красок, а ноги сами собой идут.

Ну и где же я добыть еду? Пустой холодильник прямо передо мной стал вопиющим напоминанием о моей собственной неграмотности в планировании жизни. Блин, надо было заранее подумать о запасах. Но, что уж поделать, кто же я такой без закуски? Безусловно, пора что-то предпринимать.

Отправился гулять по городу. Все эти затерянные коробки между зданиями бомбят мозг так же, как и окси. На каждом углу встречаются свои люди, которые могут помочь с едой. Надо быть осторожным, не в нужное время помощь может превратиться в больше проблем, чем я уже имею.

Ну, что же, ребята, выбор есть. Чем-то конечно хочется вмазаться, но надо собраться с мыслями и выбрать что-то из меню. Да, понимаю, что это все жратва быстрых закусочных, но свернуть на кухне и самому готовить в моем состоянии — это уже реальный аттракцион.

Ступил в местную закусочную. Пара ребят в кепках и сумасшедшего взгляда посмотрели на меня. "Че, мэн, что будешь?" — спросил один из них.

"Давай пару пицц, брат, и еще курочку с картошкой." — ответил я, прикинув свои финансы.

"Без 420 баксов, мэн. Только за наркоту." — глядит на меня парень смотрителем.

"Но я же еду хочу, мэн! Как же без еды?" — возмущаюсь я.

"А кто сказал, что жизнь справедлива?" — ответил смотритель, и мы обменялись улыбками.

Ну что ж, на вкусняшки я сегодня может и не нашел денег. Но теперь, когда живот не голоден, пора приступить к основному делу — уборке квартиры.

Нахрена все это? — спросите вы. Но я считаю, что даже гопнику надо иметь хоть немного чистоты в жизни. Плюс, ведь после вчерашнего вмазывания квартиру просто невозможно узнать.

Сильно вспотев, я подошел к шкафу с моими вещами и начал извлекать все, что завалено.

"Что-то я тут накопал окси, которые остались после вчерашней тусы", — подумал я и, сделав кропаль, распределил ее по всей поверхности комнаты. "Так-то лучше. Сразу веселее убираться"

Забрался на кухню и обнаружил, что я никогда не делал там никакой уборки. Небольшой опийчик помог справиться с шумом в голове, и я принялся за дело. В одной руке тряпка, в другой — ведро с водой, я приступил к уничтожению грязи и пыли.

Прошло несколько часов. Квартира, конечно, стала лучше, но грязи оказалось намного больше, чем я предполагал. Хотя, допустим, если посмотреть с опийными глазами, то вроде даже и неплохо.

"Следующий раз точно обратить внимание на чистоту" — решил я и отдохнул на старом диване, чувствуя себя настоящим героем уборки.

На этой ноте я заканчиваю свою историю. Как и вся моя жизнь, она полна запутанных сюжетов, но в то же время ярких и красочных моментов. Не знаю, что будет дальше, но вполне возможно, что я еще много раз буду купать свою транку квартиру в опийных брызгах и отходняке.